Пензель
|
13 листопада 2011
До вашої уваги розповідь відомого мистецтвознавця Григорія Островського про нашу землячку - талановиту жінку, якій на долю випали непрості випробування, але яка змогла зберегти незламність духу і життєрадісність, віру в людей і щирість серця.
Уляна Слюсар народилася 23 червня 1956 року в Стрию. Свого часу, будучи студенткою архітектурного факультету Львівської політехніки (1973-1978 рр.), будуючи грандіозні плани на майбутнє, вона і не здогадувалася, що доля готує їй фатальне піке, з якого духовно неушкодженими виходять лише одиниці. Але вона не зламалася, а – відтепер прикута до візка – мужньо долає проблеми і заряджає своїм оптимізмом та вірою в себе оточуючих. Разом з тим спадає на думку, що є люди, які свою життєву пасивність і неспроможність намагаються пояснити тим, що їм вчасно хтось не допоміг чи, що у них просто була нелегка доля...
У писаннях древніх читаємо, що три речі залишаються таємницею: шлях орла в небі, шлях змії на скалі, шлях до серця жінки. Можливо є ще одна загадка? Шлях людини в мистецтво? Де, коли і яким чином виникла здатність творчості і яке розташування небесних світил сприяє появі художника?
Уляна Слюсар народилась і виросла в Стрию, а вперше зіткнулась з мистецтвом завдяки художникові і прекрасному педагогу Роману Ганкевичу. Сумніваючись у виборі між архітектурою і прикладним мистецтвом, схилилась до першої. Навчалась у Львівській політехніці, після закінчення працювала кілька років у Чернівцях, потім вчилась в аспірантурі і все ж не в містобудівництві знайшла своє покликання.
А втім, хто знає, як склалась би творча і життєва біографія Уляни, якщо б не втрутилась владно доля і зробила за неї вибір. Здавалось би, що за крутим поворотом дороги її чекають лиш сутінки і повільне згасання, але, пробившись крізь них, художниця здобула і світло творчого горіння, і радість перших перемог, і життєву перспективу.
Для цього потрібні були не тільки обдарованість, але і неабияка мужність і духовна стійкість.
Наперекір всім життєвим обставинам Уляна Слюсар працює багато, наполегливо, викладаючись до кінця, як і личить істинному художнику, а не дилетанту, що заповнює своє дозвілля. В кінцевому рахунку художник - це не просто професія, але перш за все покликання, це не тільки і не лише сума тих чи інших професійних навиків, а стан душі.
На двадцятому році незалежності Остапові Оброці виповнилося б 80. А він назавжди залишиться 48-річним, яким відійшов у вічність восени 1979 року.
22 червня виповнилось би 80 років з дня народження Остапа Оброци. Художник був уродженцем с.Добрівляни на Стрийщині, а мистецьку школу закінчив у Львові. Під впливом знайомства та дружби з відомим митцем Петром Обалем розвинувся його талант і бажання шукати й творити.
«Кожна людина вибудовує в своїй душі острів пам'яті, щоб упродовж всього життя повертатися туди, гортати сторінки спогадів, забуваючи прикрощі — згадувати найкраще. Щоб воно зігріло й додало сил на життєвому шляху. Одна з моїх картин саме так і називається — «Острів пам'яті», але до неї пролягла довга дорога.
Кажуть, народжених у великі свята Господь обдаровує талантом. Цю думку підтверджує і приклад Зеновія Куйбіди— художника, директора й засновника cтрийської Школи мистецтв.
Пані Ганно! Гарні ваші твори, пишіть і надалі....
Заходьте в гості www.vip...