Василь Петрик. Хрущ

Автор Un.Known | 21 липня 2010

Знаєте людей, котрим все вдається?

Думаю, якби Василь Петрик прокладав залізничні колії, то б це давалось йому також легко, і не треба було б переживати за якість. Такий мій власний досвід з цим молодим і цікавим чоловіком. )

Ні-ні, якість ним прокладених залізниць я не перевіряла, проте декілька років тому до рук дісталась мала музична композиція, і вразило мене, що в Стрию хтось вміє щось зміксувати, а головне — цікавиться цим.

З того часу я думку змінила про стриян. І з радістю.

Щось я забалакалась. ) Читайте "Хруща". Гарного дня усім, і дякую Василю.

Хрущ

Створений ходити на обох,
забувши дома милиці - літав,
збагачений талантом, що дав Бог,
його як анальгін використав.

Не так зустрів свої тринадцять літ,
не пас тварину за селом,
не знав в той час, кому належить світ,
його під себе гнув лиш батогом.

Та в день травневий, без доща,
у магазин за хлібом і водою
я йшов..і роздавив хруща...
неспішною, веселою ходою.

Мені до магазину метрів сім,
сумління чисте, гроші є в кишені,
лиш заходи і виходи зі всім,
стискаючи всю решту в жменях.

"Василь!" — хтось крикнув за спиною,
рефлекс взяв гору - обернувся.
До мене йшов старенький дід,
під вітром, як верба у полі, гнувся.

Мав палицю в руці, та не хотів,
на неї ношу тіла всю скидати,
чомусь йому зручніше було,
тим патиком повітря розганяти

поперед себе... Я спитав:
"Мене, Ви дідо кликали чи зятя?"
"Тебе, Василю, почекай дойду..."
Ну я й чекав із неаби-яким завзяттям.

Цікаво було, що дідусь хотів,
і звідки знає він ім"я моє хрещене,
чому раптово в спину зупинив?...
Канадський вуйко!!! Йдуть до мене гени!!!

Ще й півшляху старенький не здолав,
як спадок я увесь його розтратив,
купив диван, "Нінтендо", бо не мав,
блок жуйок "Ото-Мото" пожувати...

"Ти вбив життя!" — сказав сивобородий,
коли до мене з вітром підійшов.
"Про що Ви, дідо? Жартів годі!
Мене Ваш адвокат знайшов?"

"Я є сліпий, та чую дуже,
живеш собою гарним ти,
не бачиш Всесвіт...То від нині будеш,
не відчувать мізинця правої руки "

********************************

Минуло вже п'ятнадцять років,
до днини тої більш немає звороття,
а палець, дійсно, до тепер не чує
кінець життя травневого хруща...