|
28 квітня 2011
Наступні слова, чи вірніше, думки вголос будуть досить емоційними.
Перебування у рідному місті, свято Воскресіння і спілкування з добрими людьми зіпсувала новина - книгарню Народного дому, своєрідну світлицю, хату-читальню, я не побоюсь голосних слів - культурний осередок (чи не єдиний "живий"), де проводяться літературні зустрічі відомих українських письменників зі стриянами, майстер-класи для бажаючих, співочі вечори, не запрограмовані, для "файки" у звіті, організовані тими, хто любить і цінує українське мистецтво, підтримує перші спроби молодих і знайомить нас з працями метрів - "попросили" з Народного дому.
Аргументи додам, як тільки будуть відомі.
Я не хочу вдаватись зараз у подробиці "темних часів" стрийської "Просвіти", висловлювати припущень - хотілось би почути про причини такого рішення від вповноважених осіб. В мене виникає єдине питання - чому Народний дім називається народним, що залишилось у ньому для народу? Хто буде паном і господаром? Що залишиться в його стінах після того, як звідти піде отака "комерційна" установа?
Коментарі
Але - нам своє робить! Подайте, будь ласка, нову адресу книгарні. Вірю, що вона є!
Незабаром буде анонс нової зустрічі.
03.05.2011
СТРИЙСЬКА ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ ЗМІНИЛА АДРЕСУ
Все це, звісно, сумно, але здається мені, що у цьому випадку воювати - це витрачати сили на даремну боротьбу там, де все поховано давно у мутних водах...
Я один з тих небагатьох, що могли боротися від імені народу за "народність" цього дому, але здався.
Чому здався? Причини дві:
1. Народу як такого (достатньої групи активно налаштованих та незаангажованих людей) поруч не побачив (їх була горстка і то нарізно, атаковані різними чутками, безпідставними звинуваченнями у гріхах, яких не творили).
2. Люди, які зайняли позицію і вчинили дії, що привели до такої ситуації (маю на увазі частину керівництва Стрийської районної "Просвіти" та дирекції Народного Дому, а це практично родина Опришків) вдавалися до засобів, які не передбачають дії в правовому, культурному та інших, звичних для вихованих людей, полі. Ти не можеш виграти в шашки, якщо той що навпроти тебе грає не в шашки, а в "чапаєва" (не ходить за правилами, а просто шпринькає по шашках).
Ось і все.
Але життя триває. Все минає: і зле і добре. Як каже одна "поважна" пані, яка сама й творить ці всі неподобства, - "Бог все бачить..."
І якщо мене колись "внутрішні" розборки мало зачіпали як непосвячену, то оте "переселення" книгарні, названі причини переселення - шокували. Бо що має бути в Народному домі, як не книгарня...
Зрештою, як вже писалось, в Народному домі вже залишилось мало народного і для народу...
Це не просто людина, яка ні за освітою, ні за характером ніяк не підходить на таку посаду, а це ще і ХАБАРНИК, тобто людина, яка поступає протизаконно... А ви кажете НАРОДНИЙ ДІМ... (який вплив народ може мати на цей дім при таких розкладах?)
А далі все як по маслу: в міській раді реєстратор це зареєстрував, мабуть, не читаючи, і пан ДИРЕКТОР став найвищим і єдиним керівним органом "новоспеченої" структури, яку вчинив (хто б ви думали?)- трудовий колектив, який складається з самого директора, бухгалтера, та ще двох технічних працівників (прибиральниць) і завгоспа. Виявляється, що 5 чи 6 осіб можуть легко розпорядитися майном, яке є власністю цілої громади і яке історично постало зусиллями величезного числа свідомих українців Стрийщини, які народним способом (вкладаючи і гроші працю і будівельні матеріали) спорудили цю будівлю понад 100 років тому.
А я думаю все традицiйно i по нашому. Захапали, по кумiвски, хитрО i нагло. I в .... вони усiх мали. У наших краях торгувати iдеями заради особистих зручностей, давненько вже як аксиома. Селявi.
Стрічка RSS коментарів цього запису